Працюючи над новою грою, Клеменс Штрассер ставить собі два запитання. Чи цікава вона? І чи можна зробити її доступною для всіх?

«Я відкидаю ідеї, якщо не можу відповісти “так” на обидва запитання», — пояснює розробник красивої головоломки про тваринний світ Art of Fauna.

Пан Штрассер приділяє особливу увагу аспекту доступності ще з першого проєкту, Elementary Minute 2015 року. Ця гра-вікторина на швидкість принесла йому премію Apple Design Award 2015 у категорії «Переможець серед студентів».

Пізніше того ж року на Всесвітній конференції розробників Apple програміст зі слабким зором запитав пана Штрассера про причину відсутності в грі підтримки VoiceOver — провідної функції, яка озвучує для користувачів усе, що відбувається на екрані.

«Мій колега знав, що це спрацює, — каже пан Штрассер. — Він давав практичні поради, і через кілька тижнів я випустив версію гри з підтримкою VoiceOver».

Ця зустріч стала переламною миттю в кар’єрі пана Штрассера. «Вона змусила мене усвідомити, що багато інших розробників, як і я, могли б робити свої ігри доступнішими, але це просто не спадало їм на думку».

Його проєкт Ancient Board Game Collection, що побачив світ у 2022 році, також був створений з урахуванням відгуків гравця з поганим зором. Клеменс створив цифрові версії дев’яти давно забутих ігор, зокрема латрункулі, що схожі на шашки й датовані першим століттям до нашої ери.

«Так у грі з’явився режим високої контрастності, де немає тла, ігрове поле перетворюється на спрощену сітку, а фігури мають кольори, які не сплутаєте, — каже пан Штрассер. — Гравець може налаштувати всі кольори залежно від того, які з них йому важко розрізняти».

Відданість пана Штрассера принципам доступності, мабуть, найкраще проілюстрована в грі Art of Fauna. Ця багатогранна головоломка пропонує два способи проходження рівнів: упорядкувати переплутані фрагменти ілюстрації або тексту. На одному боці кожної головоломки є зображення тварини, отримане з Бібліотеки спадщини біорізноманіття Смітсонівського інституту в США, а на іншому — словесний опис.

Пан Штрассер додав текст до гри, щоб зробити її доступною для користувачів VoiceOver, але зрештою це зробило її цікавішою для всіх. «Це як пандус. Він стає в пригоді не лише людям на інвалідних візках, а й тим, у кого дитячі коляски. І мені, коли я йду з багажем на вокзал», — каже він.

Налаштування доступності з’являються під час першого запуску гри. Вона пропонує параметри, які полегшують навігацію за допомогою VoiceOver, а також альтернативні шрифти для гравців із дислексією. В Art of Fauna також є «фільтр фобій», що приховує павуків, змій, кажанів та інших істот, які можуть когось налякати.

«Я передивився безліч малюнків і фотографій тварин, — розповідає пан Штрассер, який переглянув понад 100 зображень для гри та позначив ті, що можуть викликати у гравців огиду. — Було чимало відгуків від людей, яким дуже сподобалася ця функція».

Проєктувати гру, зважаючи на фактор доступності, набагато легше, ніж намагатися додати нові функції на наступних етапах розроблення. За словами пана Штрассера, додаткові зусилля завжди того варті.

«Дбати про інклюзивність — це правильний вибір, — каже пан Штрассер. — Якщо популярні ігри й програми доступні не всім, люди з обмеженими можливостями залишаються не лише поза цільовою аудиторією, а й зовні ширшої субкультури. І ми не маємо цього допустити».